Поява епохи інформаційних воєн

Терміни «холодна війна», «нова холодна війна» та «когнітивна війна» набули значного значення в сучасному дискурсі. У роздробленому світі виникає регіональна гегемонія, що призводить до поділу організованих груп на ідеологічно керовані фракції. Сьогодні глобальний ландшафт значною мірою характеризується протистоянням між табором західних демократичних ідеалів і табором централізованої влади, що формує фундаментальну динаміку майбутнього. Хоча діють різні політичні сили, вони не домінують у глобальному політичному наративі, і найчастіше такий вплив залишається непоміченим, пише засновник ANBOUND Кунг Чан.

«Війна за вплив» тут визначається як віртуальний конфлікт, спрямований на підрив і трансформацію конкретних політичних сил, соціальних середовищ або націй. Як і звичайна війна, вона передбачає значні підривні дії та зміни, що виправдовує термін «війна» тут. Цей конфлікт вимагає структурованого та організованого підходу, що відрізняє його від неорганізованих груп. Його наслідки виходять за межі окремих країн, впливаючи на глобальну динаміку. Переважно проводиться на віртуальних платформах, але також може передбачати координацію з військовими або розвідувальними операціями. Зрештою, маніпулювання та контроль впливу служать основними інструментами цього типу війни, уточнюючи його визначення та значення.

Війна за вплив з’явилася насамперед через зростаючі виклики традиційної війни, зумовлені трьома основними факторами. По-перше, наявність зброї масового знищення, особливо ядерної, створює страх взаємного знищення, що може дестабілізувати централізовані уряди; чим більше централізована влада, тим вищий ризик паралічу. По-друге, технологічний прогрес дав деяким країнам величезні переваги, дозволяючи завчасно планувати та досягати вирішальних перемог у разі конфлікту. По-третє, цифровий ландшафт, особливо роль соціальних медіа та безперебійного доступу до Інтернету під час конфліктів, таких як нинішня війна в Україні, створює умови для війни за вплив. Люди за своєю суттю вразливі до зовнішнього впливу, а це означає, що, незважаючи на те, що протистояння між різними фракціями триватимуть, вони все частіше виявлятимуться як конфлікти віртуального впливу. Хоча війна за вплив може досягти цілей підривної діяльності та змін, вона часто займає більше часу та спричиняє менші витрати та збитки порівняно з традиційними методами.

Визначення пов’язаного з цим поняття «когнітивна війна» часто є жорсткими і базуються на застарілому припущенні про те, що люди можуть розвивати фіксовані форми пізнання. Насправді розуміння людей постійно розвивається; немає абсолютного стану «промивання мізків», а також думки не залишаються статичними. Усе пізнання є тимчасовим і чутливим до змін під впливом контексту та часу. Те, що часто називають війною громадської думки, по суті є формою пропагандистської війни. Цей традиційний підхід може бути ефективним, коли когнітивна обізнаність цільової групи низька, але він втрачає ефективність із зростанням обізнаності. Так само поняття інформаційної війни є широким і дещо розпливчастим, оскільки будь-яка комунікація включає інформацію. Це визначення потребує уточнення, щоб адекватно охопити складність когнітивної війни.

Більш ефективне визначення «війни впливу» має зосереджуватися на безперервному процесі «ціль-інструмент-операція-результат», а не просто висвітлювати конкретні вузли або взаємодії на поверхневому рівні. Цей підхід охоплює суть війни, де основними цілями є політичні сили та нації, інструментами є засоби віртуальної комунікації, а операції включають контроль і маніпулювання впливом для досягнення бажаних результатів підривної діяльності та трансформації. Це процесно-орієнтоване визначення забезпечує більш чіткий підхід до розуміння війни за вплив.

Важливо те, що війна за вплив значною мірою відрізняється від традиційного військового конфлікту. Великі військові держави часто стають суб’єктами впливу, ними маніпулюють, а не діють як агенти. Навпаки, боротьба за вплив тісно пов’язана з інтелектуальними групами. Ті, хто має сильну, залучену інтелектуальну спільноту, здатну розробляти надійні теорії та інформацію за допомогою ефективної комунікації, мають більше шансів досягти успіху на цій арені.

Яскравим прикладом боротьби за вплив є президентські вибори в США, які служать полем політичних битв. Встановлені виборчі правила сприяють спостереженню, створюючи основу для соціальних експериментів. Під час президентських виборів у США 2024 року Демократична партія формує наративи ЗМІ, щоб вплинути на громадську думку проти Дональда Трампа, що часто призводить до відсутності позитивного висвітлення його діяльності. Одночасно Трамп використовує соціальні медіа, щоб протистояти цьому наративу та створити сприятливий вплив. Виборці разом із певними інтелектуальними групами беруть активну участь у цій боротьбі за вплив, формуючи свою позицію щодо кандидатів. Враховуючи, що війна за вплив може принести як успіхи, так і невдачі, її вдало характеризують як війну, результати якої відображаються в результатах виборів.

Навіть під час активних військових конфліктів війна за вплив продовжує відігравати вирішальну роль, формуючи суспільні настрої та визначаючи підтримку військових лідерів та їхніх рішень. Наприклад, рівень підтримки президента України Володимира Зеленського під час конфлікту суттєво впливає на результат війни. Війна за вплив являє собою новий вимір конфлікту в сучасному світі, що включає різноманітні культурні елементи, такі як промови, чутки, оповіді, коментарі, публікації, філософія, релігія, музика та кіно. Ці культурні компоненти стратегічно розроблені та використовуються як інструменти у війні за вплив, що впливає на глобальний мир, стабільність і процвітання.

Концепція холодної війни дедалі більше застаріває, і ймовірність звичайної гарячої війни в багатьох випадках виглядає низькою. За таких обставин війна за вплив стає все більш актуальною та важливою.

Поділіться цією статтею: