Згадайте Ходжали: геноцид, який увійшов як найкривавіший в історії

Ходжалинський геноцид, один із найтяжчих злочинів проти людства, назавжди залишиться в нашій пам’яті як найкривавіший в історії. Окрім вбивства значної кількості мирних азербайджанців, йдеться про жахи тортур невинних людей, які ми не можемо собі уявити, зокрема про людську трагедію, яка за жорстокістю не порівнюється з жахливими вбивствами в Катині, Лідіце та Орадур.

У ніч 25-26 лютий 1992 р. мальовниче розташоване місто Ходжали, південно-західний Азербайджан, було обстріляно з бойової техніки 366-го мотострілецького полку... Після штурму було захоплено блоковане з трьох сторін місто. Хоча вцілілі ходжалинці - діти, жінки і старі - пішли в ліси по засніжених ходах, деякі з них, змерзлі і виснажені холодом, були з особливою жорстокістю вбиті вірменськими збройними формуваннями на рівнині Аскеран-Нахічеванлі.

Свідками жахливої ​​сцени стали місцеві та іноземні журналісти, які прибули гелікоптерами 28 лютого та 1 березня. З трупів видаляли скальпи, вирізали вуха, кінцівки, внутрішні органи, очі. Тіла загиблих мали численні ножові та кульові поранення, важка військова техніка пройшла крізь цивільних і спалила їх заживо; 4 полонених турків-месхетинців і 3 азербайджанців були обезголовлені на вірменських могилах, а ще 2 азербайджанця були осліплені.

Слідство встановило, що вірмени солдатським ножем роздирали животи полоненим вагітним жінкам і годували собак плодами (немовлятами), наповнювали животи жінок черепашками, живими котами, зміями, жабами, мишами і зашивали їм рани, спостерігав за їхньою болісною смертю.

Свого часу іноземні журналісти, які прибули на місце великої людської трагедії, багато писали про звірства в Ходжали, вчинені вірменами.

Журнал La Croix-l'Evenement (Париж), 25 березня 1992 р.: «Вірмени напали на Ходжали. Весь світ став свідком спотворених трупів».

The Sunday Times (Лондон), 1 березня 1992 р: «Вірменські солдати знищили тисячу сімей».

реклама

«…Вірмени розстріляли колону біженців, що бігли в Агдам…» (Financial Times (Лондон), 9 березня 1992 р.);

The Times, Лондон, 4 березня 1992 р.: «Дві групи, мабуть, сім’ї, зійшлися разом, діти колисалися на руках у жінок. У кількох із них, у тому числі в однієї маленької дівчинки, були жахливі травми голови: залишилося лише обличчя».  

Известия (Москва), 4 березня 1992 р.: «Камера показала трупи дітей з відрізаними вухами. У жінки відрізана половина обличчя. Трупи чоловіків скальпували».

Le Monde (Париж), 14 березня 1992 р.: «Іноземні журналісти, які перебували в Агдамі, побачили серед трупів убитих в Ходжали жінок і дітей трупи трьох осіб, з яких скальпували і вирвали нігті. Це не пропаганда азербайджанців, а правда».

Известия (Москва), 13 березня 1992 р.: «Майор Леонід Кравець: Я особисто бачив на пагорбі близько сотні трупів. У трупа хлопчика не було голови. Скрізь виднілися трупи жінок, дітей і старих, убитих з особливою жорстокістю».

Р. Патрік, журналіст англійської телекомпанії Новини Fant Men (був на місці події): «В очах світової спільноти неможливо виправдати злодіяння в Ходжали».

З усіх матеріалів слідства про окупацію Ходжали та вчинені звірства проти мирних жителів міста: «Основними винуватцями вандалізму в Ходжалах є збройні сили Вірменії та особовий склад 366-го мотострілецького полку. Дії вірмен та їх пособників, які брали участь у Ходжалинській трагедії, є грубим порушенням прав людини, цинічним нехтуванням міжнародно-правовими актами – Женевською конвенцією, Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Міжнародним пактом про економічні, соціальні та культурні права, Декларація прав дитини, Декларація про захист жінок і дітей у надзвичайних ситуаціях і під час збройних конфліктів та інші факти міжнародного права. Атаку розпочав 2-й батальйон 366-го полку під командуванням с Майор Оганян Сейран Мушегович (згодом міністр оборони Вірменії), 3-й батальйон під командуванням в Євген Набоких, начальник штабу армії 1-го батальйону Шитчян Валерій Ісайович і понад 50 вірменських офіцерів і прапорщиків.

Під час Ходжалинського геноциду було вбито 613 невинних людей – 63 дитини, 106 жінок і 70 людей похилого віку; Повністю вибито 8 родин; 25 дітей втратили обох, а 130 дітей одного з батьків; Було взято в заручники 1275 чоловік, с 150 з них досі відсутні; поки 487 людини залишилися інвалідами. Один місто, місто один поселення, вісім села, 2495 будинки, 31 промислові та 15 сільськогосподарські об'єкти, 20 навчальні та 14 заклади охорони здоров'я, 56 культурний і 5 засоби зв’язку тощо були зруйновані та пограбовані вірменами».

Кожна окрема фігура, яка виступає за людську долю, показує результати найкривавішої трагедії, вчиненої вірменами, які незаконно вимагали приєднання Нагірно-Карабахської автономної області Азербайджану до Вірменії.

«Ходжалинський геноцид з його неймовірною жорстокістю і нелюдськими методами покарання був повністю спрямований проти народу Азербайджану і є варварським актом в історії людства. Водночас цей геноцид був історичним злочином проти людства».

Гейдар Алієв

«Ходжалинська трагедія стала кривавою сторінкою політики геноциду та етнічних чисток, яку протягом сотень років проводили войовничі вірменські націоналісти проти тюркського та азербайджанського народів». 

Ільхам Алієв, президент Азербайджанської Республіки

Поділіться цією статтею: