Зв'язатися з нами

Ukraine

Шосте місце Австрії в структурі інвестицій в Україну – хороший приклад того, як наш бізнес може співпрацювати після закінчення війни.

ДОПОВНЕННЯ:

опублікований

on

Інтерв'ю з Віталієм Кропачовим, українським бізнесменом, власником групи компаній "Укрдонінвест"..

Журналіст: Дякую, що знайшли час для цього інтерв’ю. Тема нашого розмова є повоєнна відбудова України. Як сьогодні почувається український бізнес? Особливо той бізнес, який не обмежується одним підприємством чи однією сферою діяльності.

Віталій Кропачов: Через війну та процеси, що її супроводжують, ми чітко бачимо зниження темпів економічного розвитку. Стало практично неможливо будувати плани розвитку, які зазвичай складає будь-який бізнес. Велика кількість великих промислових підприємств зупинилася. Компанії не мають достатньо електроенергії, газу та води. До цього додається проблема відтоку людей, яка особливо гостра в районах, де ведуться бойові дії або межують з такими територіями. Багато українських компаній бояться інвестувати в реконструкцію та розвиток свого бізнесу. Але як довго триватиме ця тенденція, залежить виключно від тривалості війни. Коли війна закінчиться, бізнес матиме шанс переглянути свої плани розвитку, почнеться економічне зростання.

– Що сьогодні відбувається з вашими підприємствами? Вони залишаються без діла?

Деякі підприємства стоять, деякі знаходяться на окупованій території. Наприклад, у Кремінній ми розвивали газовидобувне підприємство, а сьогодні Кремінна в зоні активних бойових дій.

– Наскільки ви сьогодні як підприємець можете планувати роботу своїх підприємств після війни?

Теоретично це можливо. Знаючи наше майно, ступінь зруйнованості наших підприємств і загальні тенденції розвитку нашої галузі, ми розуміємо, скільки додаткових інвестицій нам потрібно зробити, щоб вивести їх на довоєнний рівень. Я все ж бачу більш серйозну проблему, з якою сьогодні стикаються багато компаній, не в інвестиціях, а у відтоку робочої сили. Дуже багато людей виїхало з України, і уряд матиме серйозне завдання стимулювати їх повернення. А загалом в інвестиційному плані ми не зупинялися ні на хвилину, тому що галузі, в яких ми працюємо, вимагають постійного розвитку – якщо сьогодні зупинитися, то через рік не почнемо.

реклама

– Ви зараз говорите про видобуток вугілля?

Вугільна промисловість – одна з них. У нас є проекти, які ми не можемо зупинити технічно. Хоча вони знаходяться недалеко від зони активних бойових дій. Але в будь-якому випадку інвестування – процес тривалий.

– Якщо говорити про українську економіку в цілому, з чого починати її відновлення?

Якщо говорити про економіку в цілому, то перше, що необхідно буде почати з дешевого фінансового ресурсу. Дешевий європейський ресурс. Я маю на увазі правила, дисконтні ставки, процентні ставки за кредитами, які існують сьогодні в європейських країнах. Потім необхідно відновити інфраструктуру. Починаючи з енергетичної інфраструктури, яка щодня під загрозою знищення. Ось і зараз, поки ми говоримо, по всій Україні оголошено повітряну тривогу. І цілями атаки знову можуть стати інфраструктура. Сьогодні відчувається великий дефіцит енергоресурсів. І потрібно буде створити нову форму, нову систему розподілу та виробництва енергії в Україні. Це однозначно. А наступний крок — збільшення внутрішнього видобутку газу та нафти. Це необхідність нового державного підходу до зміни тарифних ставок, правил кредитування. В Україні є великі розвідані запаси газу, і українська економіка може забезпечити себе ними в повному обсязі. Також є великі нерозроблені або, скажімо так, не зовсім правильно розроблені запаси нафти.

 Тобто одним із завдань відновлення економіки є незалежність від імпорту енергоресурсів, зокрема на ринку газу, де досі Росія була важливим постачальником?

Так, ви праві, і ми бачимо таку ж ситуацію на ринку нафтопродуктів. Минулого року у нас був дефіцит бензину та дизпалива. Були величезні черги. Але потім вдалося збільшити поставки нафтопродуктів з інших країн і ситуація дещо нормалізувалася. Ми навіть отримували нафтопродукти з Австрії, чого раніше не було. І багато інших країн Європи віддали нам свої транзитні потужності і вперше почали постачати нафтопродукти в Україну.

Які галузі економіки України мають найкращі шанси на модернізацію? І я говорю не про реставрацію чи ідентичне відтворення того, що було раніше, а про можливість модернізації.

Говорячи про модернізацію, слід почати зі зміни самого підходу до інвестицій іноземних компаній. Історично склалася ситуація, коли пріоритетними галузями для інвестування в Україні були сировинні галузі. Іншими словами, галузі з низькою доданою вартістю та відсутністю глибокої переробки. Україна має великі запаси сировини, але розвиток таких виробництв мало сприятиме зміцненню її конкурентоспроможності. Згадайте, наприклад, які великі обсяги деревини вивозили з України, і то у вигляді сировини, пиломатеріалів, а не кінцевого продукту. Треба розвивати експорт несировинної продукції. Створення технопарків може стати схемою розвитку галузей, які можуть давати продукт з високою доданою вартістю. Наприклад, деякий час тому разом з італійськими партнерами ми розглядали можливість модернізації Запорізького алюмінієвого заводу. І найефективнішим проектом його модернізації виявився варіант доповнення заводу технопарком. У цьому випадку завод виробляв би первинний алюміній, а в межах технопарку з нього виготовляли б деталі з високою доданою вартістю. У нашому випадку це були б автозапчастини. В Австрії таких прикладів багато. Ви, наприклад, виробляєте коробки передач для всього світу.

– Яку роль у її відновленні можуть відіграти іноземні підприємці, які інвестують в економіку України?

У будь-якому разі історично Україна завжди стабільно залучала іноземні інвестиції. Після початку війни відбулося зрозуміле падіння їх обсягів, але, за даними Мінфіну, вже у другому кварталі минулого року це падіння змінилося зростанням. І в кінці року ми мали позитивне сальдо інвестицій. До речі, хочу зазначити, що Австрія є шостою країною за кількістю інвестиційних проектів. Цікаво, що навіть такі країни, як Польща, яка з початку війни надала величезну допомогу Україні, знаходяться нижче (10 місце). Наші відносини з австрійськими компаніями є хорошим прикладом того, як бізнес може співпрацювати після закінчення війни.

– Чи потрібні Україні додаткові іноземні інвестиції, щоб швидше відновити економічне зростання після війни? Приклад Греції показує, що в іноземних інвестицій є плюси і мінуси. Експерти відзначають, що після фінансової кризи в Греції значна частина місцевої економіки опинилася в руках іноземних інвесторів. Якщо вони отримають занадто великий контроль над економікою країни, це може сповільнити її економічне зростання.

В Україні ситуація дещо інша. Прихід європейських інвесторів однозначно означає стабільність всередині країни. Якщо в Україні є європейські гроші, то це вже гарантія підтримки, в тому числі в питаннях війни і миру. Нам не підходить модель «ми вам свої гроші, вирішуйте самі». Україна прагне членства в ЄС, хоче інтегруватися в нього. ЄС – це велика родина, де всі об’єднані та взаємопов’язані. Тому нам потрібні ваші технології, нам потрібні спільні підприємства з європейськими компаніями. Вийти на зовсім інший економічний рівень і забезпечити як безпеку України з військової точки зору, так і її конкурентоспроможність на рівні Європи та всього світу. Мені імпонує підхід європейських компаній. Це партнерські відносини, і багато європейських та австрійських компаній мають партнерські компанії по всьому світу. У нас теж є такий досвід. Ми створили спільне підприємство з Sany Group з Китаю, і я знаю, що ця компанія також працює з Palfinger з Австрії.

– Ви згадали китайську компанію Sany Group. В яких сферах ви співпрацюєте?

Співпраця з Sany Group – це співпраця у виробництві майнінгового обладнання. Ця компанія також виробляє обладнання для будівництва та вітроенергетики.

– Ви згадали вітрову генерацію. Вас цікавлять інвестиції в альтернативні джерела енергії?

Так, ми зацікавлені в таких інвестиціях і з часом ця сфера в Україні буде активно розвиватися. Але, на жаль, сьогодні альтернативною енергетикою в Україні займатися фактично неможливо. Більшість виробників навіть не розглядають заявки на виробництво такого обладнання, зокрема, для використання енергії вітру, і його доставку в нашу країну. Плюс негативний вплив – неможливість повною мірою використовувати можливості чорноморських портів. Те саме можна сказати і про сонячну енергетику через пошкодження ліній електропередач. Вітер і сонце однозначно можуть стати 100% альтернативою традиційним джерелам енергії, але побудувати таку станцію в Україні сьогодні проблематично. І навіть якщо вдасться його побудувати, то доставити енергію споживачам теж буде проблема. Навіть незважаючи на дефіцит енергії в українській енергосистемі.

– Але чи плануєте ви інвестувати в них надалі?

Сьогодні в Україні є кілька проектів ВЕС, які можна побудувати. Зараз у більш спокійних західних областях йде робота зі збору інформації, аналізу можливостей, розробки проектів. Але ви повинні розуміти, що навіть у найрозвиненіших країнах Європи будівництво ВЕС займає не менше двох років. Я впевнений, що цей сектор буде активно розвиватися після закінчення війни, але поки таке будівництво малоймовірне через просту логістику доставки. Складна доставка означає значне зростання вартості виробленої енергії, особливо порівняно з тим, що можна побудувати в ЄС. Водночас, якщо говорити про нашу групу компаній, то у нас є проект ВЕС, який ми почнемо будувати одразу після війни. Також придбали мережу електрозарядних станцій. Вони будуть оснащені найпотужнішими в Європі зарядними пристроями для автомобілів на 350 кіловат. Вже цього місяця плануємо встановити перші станції. Цей проект стартує в Києві.

– Повернемося до питань про політику. Якщо порівнювати державну політику до і після війни, що має змінитися на державному рівні, щоб економіка розвивалася?

Можна перефразувати золоті слова Черчилля: «У країні війни я ніколи не коментуватиму свій уряд. Є речі, які не підлягають обговоренню. Подобається це комусь чи ні. Зеленський — президент країни, яка воює. Який робить усе від нього залежне, щоб наблизити перемогу.Я не знаю, коли закінчиться війна, але ми всі підтримаємо ту політику, яку сьогодні проводить влада.

– А якщо говорити про українську економіку в більш загальному плані? Просто порівняйте економіку України до війни і після її початку? Адже Україна вже пройшла через багато реформ, пов’язаних із бажанням вступити до ЄС. Що потрібно для його подальшого розвитку?

Перш за все, щоб економіка розвивалася, війна повинна закінчитися; без цього економіка України не запрацює. По-друге, Україна має якнайшвидше виконати вимоги Угоди про асоціацію з ЄС. Це про ті сім пунктів, які ми всі знаємо і про які так багато говоримо. І, нарешті, після або на шляху до ЄС Україна повинна мати справедливий доступ до європейського ринку. Це особливо важливо, оскільки у світовому масштабі всі вже переконалися у вирішальній ролі України у постачанні зерна та продовольства. У зв'язку з цим дуже цікавий приклад Австрії, яка сама забезпечує себе продуктами харчування на 91%. І все ж навіть у довоєнні часи в таку країну були поставки сільськогосподарської продукції з України.

– Як контролювати кошти, які будуть виділятися Україні? Чи достатньо для цього традиційних методів контролю? У рамках ЄС розглядалося декілька варіантів, зокрема створення Україною нового агентства, посиленого наглядовою радою, до складу якої входили б представники ЄС.

Це питання має певну передісторію. Чи є сьогодні Україна членом НАТО? Де-юре ні, де-факто так. За кількістю озброєнь, які ми отримуємо, за тими стандартами, на які переходить наша армія, ми фактично вже є членом НАТО. І ми не можемо уявити подальший розвиток України без НАТО. Але для такого приєднання існують суворі процедури. Є правила і їх потрібно дотримуватися. Україна зараз є членом ЄС? Ще ні, але ми все одно будемо там, це лише питання часу. Чи може сьогодні Україна одужати сама? Точно ні. Вона потребує допомоги, в тому числі з боку ЄС. Тож чому ми повинні боятися контролю ЄС, якщо ми самі хочемо бути його частиною? Контроль за використанням коштів – це така ж допомога з вашого боку, як військова, фінансова чи гуманітарна допомога. А щодо технічних моментів, то, на мою думку, такий контроль має здійснюватися в рамках одного органу. У цьому питанні країни ЄС повинні йти як блок, а не окремо. Так само, як вони допомагають нам воювати, допомагають нам зі зброєю, так само вони повинні приймати рішення щодо фінансів і контролю.

– Традиційно, коли ЄС виділяє кошти, він одночасно вимагає проведення реформ. Чи підходить цей варіант для України?

Усі останні роки Україна декларувала своє бажання стати частиною ЄС. Тому створення державного органу, який контролюватиме використання коштів, підкаже, які механізми потрібні в судовій системі, правоохоронних органах, ЗМІ – це велика перевага для України. Ми підемо від внутрішніх корупційних скандалів. У нас буде модель, за якою ми швидше станемо Європою. І Європа не в географічному сенсі, а в ментальному. Це однозначно прискорить наш процес інтеграції. Крім того, створення єдиного органу дозволить більш ефективно здійснювати контроль і не загрузнути в деталях. Коли кожен за щось відповідає, порядку не буде. Ми хочемо якнайшвидше подолати шлях до ЄС, і менталітет є основним чинником, який пришвидшить цей процес.

– Ви зазначили, що проблемою для економічного зростання є велика кількість людей, які покинули Україну. Що потрібно зробити, щоб люди поверталися додому?

Соціологічні дані про те, який відсоток людей, які виїхали з України, готові повернутися додому, є досить недостовірними. Цих людей можна поділити на багато різних груп – це люди з районів, де ведуться активні бойові дії. Люди зі спокійніших районів, які хотіли вберегти своїх дітей та сім’ї. Люди, які втратили домівку і не мають де жити. Що можна зробити, щоб повернути їх? По-перше, забезпечити таких людей житлом. По-друге, забезпечити їх роботою. Зі свого боку, наприклад, ми вже почали розробляти такі рішення. Наша ідея полягає в створенні житлових комплексів з виробничими циклами. Не просто повернути людей, а забезпечити їх роботою. Наш пілотний проект буде запущено в Київській області, але такі комплекси можуть бути запущені по всій країні. Країна не може чекати, її економіка має розвиватися. Тож настав час сьогодні щось робити на територіях, де не ведуться активні бойові дії.

– І окреме питання про ваш телеканал. Коли почнеться трансляція?

Канал розпочинає мовлення 1 лютого. Поки наша заявка знаходиться на розгляді Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, канал транслюватиме всеукраїнський інформаційний марафон «Єдині новини» лише в цифровому форматі. А після переоформлення ліцензії канал запрацює під логотипом Ukraine World News і розширить своє мовлення на супутник.

Поділіться цією статтею:

EU Reporter публікує статті з різних зовнішніх джерел, які висловлюють широкий спектр точок зору. Позиції, зайняті в цих статтях, не обов’язково відповідають EU Reporter.

Тенденції