Зв'язатися з нами

Узбекистан

Узбецька модель скорочення бідності

ДОПОВНЕННЯ:

опублікований

on

Ми використовуємо вашу реєстрацію, щоб надавати вміст у спосіб, на який ви погодилися, і покращити наше розуміння вас. Ви можете будь -коли відписатися.

Як Узбекистан використовує накопичений досвід щодо подолання бідності та соціального захисту.

Згідно з останньою доповіддю Світового банку «Бідність і спільне процвітання 2020» – близько 3.3 мільярда людей у ​​світі все ще живуть на 5.5 доларів на день, а близько 1.8 мільярда людей – на 3.2 доларів на день (у грошовому виразі за паритетом купівельної спроможності). Пандемія коронавірусу ще більше вплинула на і без того повільні темпи зниження рівня бідності у світі, який зріс до показника 2017 року в 9.2% (проти прогнозу на 2021 рік у 7.9%). - пише Едвард Романов, CERR

Разом з тим, за останні роки Узбекистан провів велику роботу щодо зниження рівня бідності та посилення соціального захисту уразливих верств населення, а також «Стратегія розвитку Нового Узбекистану на 2022-2026 роки» ставить перед собою мету наполовину рівень бідності. Для досягнення цієї та інших цілей Стратегії в країні проводяться глибокі структурні реформи для зміцнення та подальшої лібералізації економіки.

Бідність у спектрі визначень

Бідність у широкому розумінні — це економічний стан людей, при якому вони не можуть задовольнити певний діапазон своїх мінімальних потреб, необхідних для життя, збереження працездатності та продовження роду. Як правило, бідність обмежує доступ значної частини населення країни до високооплачуваної роботи, якісної освіти та медичних послуг, можливостей успішної соціалізації дітей та молоді тощо. Через те, що це явище залежить від загального стандарту життя в певному суспільстві, вважається, що воно належить до відносних понять. Тим не менш, бідність залишається головною глобальною проблемою і впливає на більшість країн світу.

Серед спеціалістів виділяють різні групи та визначення бідності. Деякі експерти поділяють бідність на три категорії: 1) бідність (коли люди не мають засобів до фізіологічного мінімуму життя і перебувають на межі постійного недоїдання, або перебувають за цією межею); 2) потреба або середня бідність (охоплює ті групи населення, які мають достатньо коштів на найпростіші фізіологічні потреби, але недостатньо для задоволення основних соціальних потреб, при цьому їх дохід менше офіційного прожиткового мінімуму, але більше половини-дві третини його); 3) відсутність безпеки або недостатня безпека або помірна бідність (коли прожитковий мінімум забезпечений, а добробуту немає).

Експерти сходяться на визначеннях негативних наслідків бідності для соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства та держави, а саме: стримується економічне зростання, посилюється соціальна напруженість у суспільстві, зростає рівень злочинності, посилюються міграційні процеси та спосіб життя та погіршуються звички населення. Крім того, в умовах бідності вкорінився такий феномен, як «самовідтворююча бідність» – це коли діти з бідних сімей, часто позбавлені можливості здобувати освіту та трудову кваліфікацію, продовжують порочне коло бідності в родина з покоління в покоління.

реклама

Міжнародні організації з бідності

Бажання будь-якими способами вирішити проблему бідності є природним пріоритетом для будь-якої сучасної цивілізованої держави та для всього світового співтовариства.

При розробці своїх програм і проектів Світовий банк, ПРООН, ФАО, ЮНІСЕФ та інші міжнародні організації надають пріоритет проблемі скорочення бідності. За даними Світового банку, в умовах крайньої бідності (коли дохід нижче 1.9 доларів на день) проживає 736 мільйонів людей або близько 10% населення світу. У зв’язку з наслідками пандемії коронавірусу, локальними конфліктами та зміною клімату, за прогнозами, ще від 88 до 115 мільйонів людей перебуватиме в крайній бідності.

Згідно з рекомендаціями Світового банку, успішна боротьба з бідністю вимагає поєднання загального економічного зростання в країні, створення додаткового попиту на робочу силу, продуманих інвестицій у людський капітал та соціального захисту бідних і вразливих верств населення.

Формування узбецької моделі

Як відомо, будь-яка модель заснована на зборі та вивченні інформації з досліджуваної теми. Наприклад, лауреати Нобелівської премії з економіки 2019 року А.Банерджі та Е.Дюфло на прикладі дослідження показали ефективність методології експериментального підходу у вирішенні питань, пов’язаних зі скороченням бідності, в яких пропонувалося оцінювати бідність одного окрема сім'я заснована на поєднанні великої кількості факторів, з точки зору умов життя в конкретному населеному пункті. Відповідно до цієї методології підходи до розробки заходів подолання бідності та самих заходів мають розроблятися з урахуванням конкретних умов на місцях, а їх ефективність має бути доведена практичним застосуванням та результатами, отриманими шляхом польових досліджень.

На даний момент найбільш примітним і показовим у сфері боротьби з бідністю є досвід Китаю, якому за останні 100 років вдалося вилучити з бідних майже 8 мільйонів сільських жителів, а за останні 850 років – понад 40 мільйонів людей. Вивчивши досвід «китайської моделі», а також узагальнивши величезний масив інформації, отриманої через віртуальні приймальні, організовані Главою держави, в Узбекистані розпочато масштабну системну роботу щодо посилення соціальних реформ та формування власних « Узбецька модель» боротьби з бідністю.

У ході відеоконференцій за останні два роки, у тому числі за перший квартал поточного року, що проходили під головуванням Президента, дано чіткі та кардинальні доручення щодо прискорення реформування важливих сфер економіки та суспільного життя, у тому числі пов’язаних із на посилення боротьби з бідністю та організацію соціального захисту вразливих верств населення. Також були створені відповідальні управління та створені спеціальні посади в системі державної влади, зокрема, створено Міністерство економічного розвитку та боротьби з бідністю, запроваджено посаду віце-прем’єр-міністра з фінансово-економічних питань та боротьби з бідністю, а також запроваджено посади помічників хокімів та систему «махаллабай».

«Залізні книги» та «Мономарки»

17 січня 2019 року видано Указ Президента «Про заходи щодо подальшого вдосконалення системи роботи з проблемами населення». На основі виїздів від дверей до дверей сформовано базу даних, яку в народі називають «Залізна книга», забезпечити соціально-економічну, юридичну та психологічну підтримку вразливим верствам населення. Також, за аналогією, «жінки"І"Молодь” в той час сформувалися зошити. При формуванні списків особлива увага приділяється соціальній, правовій та психологічній підтримці, а також людям, які мають потребу та бажання здобувати знання та професію.

Безробітні зазвичай мають труднощі з пошуком грошей, необхідних для отримання професії та кваліфікації магістра. Тому держава виділяє кошти на створення по всій республіці тисяч недержавних освітніх центрів, затребуваних на ринку праці педагогічних професій і ремесел, які отримали назву «Мономарказ: ішга мархамат”. Крім того, у 2021 році Нацбанк отримав 100 мільйонів доларів від Фонду реконструкції та розвитку, які будуть спрямовані на кредитування проектів молодих бізнесменів у 2022-2024 роках. Організовуються безкоштовні тренінги та практичні курси з формування підприємницьких навичок та навчання молоді, у тому числі в онлайн-форматі. Молоді люди, які успішно пройшли ці курси, отримають сертифікати та пільгові кредити.

Зазначимо, що з 1 квітня 2021 року запроваджено новий механізм обліку малозабезпечених верств населення шляхом внесення їх до інформаційної системи».Єдиний реєстр соціального захисту населення», що дозволяє малозабезпеченим сім’ям автоматично отримувати соціальну допомогу, на яку вони мають право, без додаткового надання необхідних документів.

Помічники хокімів – частина системи

3 грудня 2021 року прийнято Указ «Про пріоритетні напрями державної політики щодо розвитку підприємництва, зайнятості та зменшення бідності в махаллі» та Указ Президента «Про заходи щодо організації діяльності помічників хокімів з питань розвитку підприємництва, зайнятості населення». та зменшення бідності в махаллі».

Указом з 1 січня 2022 року посада с помічник хокіма району (міста) запроваджено для розвитку підприємництва, зайнятості та зменшення бідності в кожному селі, а також у кожній махаллі. Вони мають оцінювати рівень зайнятості, джерела доходів і потреби населення, шукати можливості для розвитку підприємництва в махаллях, сприяти населенню у працевлаштуванні та навчанні за фахом тощо.

Для координації діяльності нових установ з державними структурами створено Республіканську комісію для організації діяльності помічників хокімів. Робочими органами Республіканської комісії та республіканськими представниками визначено Махаллабайське агентство праці та розвитку підприємництва та його структури. За кожним районом і містом закріплені відповідальні працівники міністерств, відомств і комерційних банків, які є республіканськими представниками. Таким чином, була введена не просто нова посада помічників хокімів по роботі в махаллях, а сформована цілісна система нового механізму боротьби з бідністю та економічного розвитку регіонів і села.

Завдання, які необхідно вирішити

Слід зазначити, що з моменту, коли взятий курс на скорочення бідності, витрати на соціальний захист населення в Узбекистані зростають з року в рік. Якщо у 2018 році вони становили 35 трлн сум, то у 2019 році – 61.3 трлн сум, у 2020 році – 74.2 трлн сум, у 2021 році – 85.3 трлн сум, а витрати 105.5 трлн сум, зокрема, заплановані на 2022 трлн сум2022. Витрати на освіту становитимуть 46.9 трлн сум, на охорону здоров’я – 22.8 трлн сум, на культуру та спорт – 3.4 трлн сум та витрати на заходи щодо подальшого розвитку науки – 1.5 трлн сум.

Президенту доручено розробити програму подолання бідності, яка має передбачати підвищення зарплат і пільг на випередження інфляції та стимулювання підприємництва. Наразі спільно з ООН, МОП, ЮНІСЕФ та Світовим банком розробляється Національна стратегія соціального захисту населення до 2030 року, продовжується активна робота з розробки методології визначення поняття бідності, критеріїв та методів визначення бідності. його оцінка.

На початку січня цього року за результатами опитування, проведеного Держкомстатом та Світовим банком серед 10 тисяч домогосподарств у всіх регіонах Узбекистану, були зібрані нові дані про мінімальні споживчі витрати населення. На основі даних, отриманих в результаті цього опитування, «мінімальні споживчі витрати” на необхідне щоденне споживання продуктів харчування (2,200 ккал), а також придбання непродовольчих товарів і послуг склало 498 тис. сум на особу на місяць (зростання на 13.2% порівняно з 2021 роком).

«Стратегія розвитку Нового Узбекистану на 2022-2026 роки», яка замінила успішно реалізовану «Стратегію дій за п’ятьма пріоритетними напрямками розвитку Республіки Узбекистан на 2017-2021 роки», ставить за мету зменшити кількість бідних у країни вдвічі до 2026 року. Для досягнення цієї мети Стратегія передбачає реформи освіти, охорони здоров’я та пенсійного забезпечення, заходи щодо подальшого посилення соціального захисту незахищених верств населення; запровадження категорії «мінімальні споживчі витрати»; відкриття в кожному регіоні спеціалізованих «мономарказів» для пільгового навчання за робітничими професіями; підвищення рівня пільг і пенсій, допомог та іншої допомоги; загалом на період 2022-2023 років планується реалізувати близько 15 програм боротьби з бідністю.

Виходячи з наявного масиву зібраних даних про різноманітні програми та методи, які використовуються у світі для зниження рівня бідності, та результатів вивчення досвіду зарубіжних країн у цій сфері стає очевидним, що впроваджені та започатковані програми щодо зменшення бідності в Узбекистані є здійснено попереду рекомендацій, отриманих від міжнародних партнерів.

Едвард Романов, CERR

Поділіться цією статтею:

EU Reporter публікує статті з різних зовнішніх джерел, які висловлюють широкий спектр точок зору. Позиції, зайняті в цих статтях, не обов’язково відповідають EU Reporter.

Тенденції