Ніяких змін в позиції Москви щодо Сирії

Протягом останніх трьох місяців як західна, так і арабська преса сподівалися на ознаки зміни російської позиції щодо Сирії і, можливо, навіть на відмову від підтримки режиму Башара Асада. Деякі заходили аж до суперечок що Росія нарешті зрозуміла, що наближається кінець сирійського уряду, і вирішила відхилити свої ставки, активізуючи діалог з прихильниками сирійської опозиції. Дипломатичний рух між вищими російськими чиновниками та їх колегами з США, Саудівської Аравії, Йорданії, Єгипту та Катару, а також напівофіційні зустрічі з сирійською опозицією розглядалися як доказ зміни політики Росії.

Наприкінці липня Wall Street Journal передбачається що візит заступника принца-наслідувача Саудівської Аравії Мухаммеда бін Салмана до Санкт-Петербурга був черговою спробою Ер-Ріяду отримати російський бай-ін на Сирію. Враховуючи кількість торгово-економічних та інвестиційних угод, підписаних під час поїздки, навіть російські експерти передбачали можливу зміну політики Москви. Ще одним свідченням були сприйняті захоплені заяви президента США Барака Обами (6 і 14 липня) щодо позитивної ролі, яку Росія може відіграти у врегулюванні сирійського конфлікту.

Зброя для Асада

Однак останні події довели, що Захід ще раз неправильно прочитав наміри Росії. Натомість Москва вирішила підняти ставку в Сирії, посиливши військову допомогу Асаду. Як повідомлялося, останні партії включають безпілотники спостереження БТР-80А (або, за деякими даними, більш досконалий БТР-82), вдосконалені бронетранспортери-амфібії, військові вантажівки "Урал" та піхотні транспортні засоби ГАЗ "Тигр" (відносно недавно надіслані російським власна армія). Також ходили чутки, що Москва планує поставити кілька винищувачів МіГ-31 і забезпечити пілотів, які ними керуватимуть.

Це призвело до претензій на Заході media що Росія збирається розмістити чоботи на місцях у Сирії. Навіть існували припущення, що влада Сирії розпочала будівництво житла для тисяч російських солдатів. Хоча вищезазначені заяви є химерними, той факт, що Кремль активізував свою військову допомогу Сирії, демонструє, що Москва не має наміру відкликати свою підтримку з боку Асада. Цьому є щонайменше дві причини.

Хай живе король

По-перше, російська влада не вважає, що дні Асада перелічені. На прес-конференції в Досі 3 серпня міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров навіть пожартував, що "кінець Асада був передбачений чотири роки тому, і він досі не настав". Влада в Дамаску виснажена затяжним конфліктом, але недавнє рішення зосередитись на захисті своїх головних опорних пунктів (прибережна зона, Хомс, Хама та Дамаск) може їх посилити. Поєднання етнічного та релігійного складу деяких з цих областей, доступу режиму до російських запасів зброї та шиїтських "добровольців" з Лівану, Іраку та Ірану означає, що опозиційним силам тепер буде важче, ніж раніше, досягти нових успіх на полі бою. Ніхто не прогнозує швидкої поразки Асада; навпаки, дедалі більша кількість європейських лідерів розглядає Ісламську державу Іраку та Сирії як головну загрозу. Деякі з них припускають, що для того, щоб перемогти Асада, потрібно залучити Асада. За цих обставин на Москву більше не чиниться тиску, щоб відмовитись від підтримки Асада.

реклама

Джихадизм як ключовий внутрішній виклик

Влада Москви, схоже, вважає, що допомагаючи Асаду, вона захищає національні інтереси Росії, зокрема в боротьбі з бійцями з джихаді. У серпні 2014 року Лавров назвав ІДІЛ `` основною загрозою '' для Росії в регіоні. Кремль стверджує, що падіння Асада перетворить Сирію на ще одну Лівію, що означатиме подальшу радикалізацію Близького Сходу та експорт ісламського радикалізму до Росії, Північного та Південного Кавказу та Центральної Азії.

Російські служби безпеки пильно стежать за діяльністю близько 2,000 російськомовних джихадистів у Сирії, - більшість з них є ефективними бойовиками, що виховують недоброзичливість до російського уряду. Якщо Асада усунуть від влади, Москва майже не сумнівається, що ці бійці перенесуть свою боротьбу за ісламський халіфат на пострадянський простір. Тому Кремль волів би битися - і перемогти - їх за межами російської території.

Допомога своїм союзникам

Нарешті, відкликання підтримки з боку Асада завдало б серйозного удару іміджу президента Путіна вдома. Асада регулярно зображують як союзника Москви у боротьбі з ісламістським викликом у російських ЗМІ, а лояльність Росії до нього розглядається як "принципова". Отже, російській владі буде важко пояснити широкому загалу зміни у своїх відносинах з Дамаском.

Нічого нового

Позиція Росії щодо Сирії обумовлена ​​власними інтересами та відображає умови на місцях: російська пропаганда продовжує повторювати думку про те, що, хоча урядові сили втратили значну частину території країни, вони все ще контролюють найбільш заселені райони. В очах Кремля це робить Асада людиною, з якою потрібно мати справу. "Генеральний план" Москви полягає у забезпеченні виживання сирійського режиму, і недавнє рішення про посилення військової підтримки Дамаску не повинно було стати несподіванкою. Росія навряд чи відступить від своєї стратегії підтримки Асада в осяжному майбутньому.