Третя річниця зіткнень у Товузі та її послання для поточного мирного процесу між Баку та Єреваном

12-17 липня 2020 року відбулася серія зіткнень між збройними силами Вірменії та Азербайджану після того, як перші розпочали раптову атаку на позиції збройних сил Азербайджану з важкої артилерії вздовж державного кордону, що охоплює Товузський район Азербайджану та Тавуш Вірменії. Це була перша велика ескалація між сторонами після квітневої війни 2016 року, особливо після того, як Нікол Пашинян перебрав політичне керівництво у Вірменії в середині 2018 року. У зіткненнях із залученням важкої артилерії, а також безпілотних літальних апаратів загинули кілька військовослужбовців і цивільних, а також було зруйновано інфраструктуру в прикордонному регіоні. пише Васиф Гусейнов.

Товузські зіткнення відбулися після низки провокаційних дій уряду Вірменії, зокрема, так званої інавгурації нового лідера сепаратистського режиму в історичному азербайджанському місті Шуша в травні 2020 року за участю прем’єр-міністра Вірменії Міністр Нікол Пашинян. Це викликало всенародне обурення в Азербайджані, а також дало зрозуміти, що новий уряд Вірменії на чолі з Пашиняном не бажає повертати окуповані території мирним шляхом.

Навпаки, виникнення зіткнень під Товузом продемонструвало, що його уряд мав намір взяти під контроль ще більше територій Азербайджану, як раніше було виявлено в доктрині «нових війн за нові території» тодішнього міністра оборони Вірменії Давіта Тонояна. Інструкція Тонояна вірменській армії під час зіткнень у Товузі «зайняти нові вигідні позиції» ще раз підтвердила розширену програму вірменських лідерів.

Через три роки після збройної ескалації в Товузі цю подію зараз багато хто сприймає як передвістя Другої Карабаської війни.

Одним з головних уроків, які азербайджанська сторона винесла із зіткнень у Товузі, було те, що імітація переговорів між сторонами через зловживання Вірменією мирним процесом для продовження статус-кво та консолідації свого контролю над окупованим регіоном має припинитися. Це проявилося, зокрема, у багатолюдних демонстраціях у Баку та посиленні суспільних вимог уряду покласти край окупації азербайджанських територій.

На шкоду регіональному миру та безпеці уряд Вірменії відмовився адекватно відреагувати на ці події та розпочати предметні переговори для мирного вирішення конфлікту. Навпаки, ми спостерігали швидке нарощування військової сили та мілітаризацію суспільства вірменськими лідерами. Збільшення військових поставок Росії до Вірменії, рішення уряду Пашиняна сформувати 100,000-тисячну добровольчу армію, а також його політика поселення ліванських та інших вірмен на окупованих територіях Азербайджану дали зрозуміти, що Єреван не зацікавлений у виведення своїх військ з території Азербайджану.

У зв’язку з цим 27 вересня 2020 року Збройні сили Азербайджану розпочали контрнаступальну операцію та звільнили азербайджанські території від окупації в ході війни, яка увійшла в історію як Друга Карабаська війна або 44-денна війна. Таким чином, відмова Вірменії врегулювати конфлікт шляхом переговорів і її амбіції окупувати ще більше територій Азербайджану призвели до загибелі тисяч людей з обох сторін.

реклама

Ми повинні вчитися на помилках минулого і переконатися, що поточні мирні переговори будуть успішними.

Через три роки після зіткнень у Товузі Баку та Єреван знову опинилися на межі провалу своїх мирних переговорів, хоча й у контексті, який помітно відрізняється від контексту 2020 року. Новий раунд цих переговорів, який розпочався через рік після Другого Карабаху Війна пройшла через серію змін і дала важливі результати, які неможливо було уявити до війни 2020 року. Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян усно визнав територіальну цілісність Азербайджану з Карабахом. Існують також зобов’язання обох сторін щодо відновлення транспортного сполучення, а також делімітації державних кордонів.

Однак уряд Вірменії не вагається оформити свої усні зобов'язання в офіційному мирному договорі. Останнім часом загострюються зіткнення між збройними силами двох країн уздовж міждержавного кордону, збройний напад на КПП Лачин, зіткнення між підтримуваним Вірменією сепаратистським режимом і азербайджанською стороною, а також відмова Вірменії повністю вивести свої війська з Карабахський регіон Азербайджану створив досить несприятливий фон для переговорів про мирний договір.

За цих обставин майбутній саміт лідерів двох країн у Брюсселі за посередництва Європейського Союзу стане критичним лакмусовим папірцем для майбутнього мирного процесу. Вкрай важливо, щоб сторони досягли відчутного прогресу в досягненні мирного договору і якомога швидше підписали цей документ.

Поділіться цією статтею: