Мовчання Путіна: Бездіяльність російського лідера щодо "найманців" у Білорусі грає проти нього.

Скандал щодо російських найманців у Білорусі продовжує спалахувати, приносячи все більше політичних дивідендів президентові цієї східноєвропейської країни Олександру Лукашенку. 6 липня Лукашенко доручив Генеральним прокурорам Росії та України в Білорусі бути запрошеними для обговорення майбутнього затриманих бойовиків. Не минає й дня, щоб президент Білорусі не нагадував громадськості про цей епізод. На цьому тлі поведінка російської влади виглядає надзвичайно безпорадною.

 

Зловили росіян

29 липня білоруські ЗМІ повідомляли про затримання 32 росіян у санаторії біля столиці країни - Мінська. Ще одного росіянина спіймали на півдні країни. Того ж дня на зустрічі з президентом Олександром Лукашенко їх назвали бойовиками приватної військової компанії "Вагнер". Влада США та Європи звинувачує компанію в дестабілізації ситуації в Україні, Лівії та наданні військової підтримки уряду Башара аль-Асада в Сирії.

Проти росіян було порушено кримінальну справу за статтею про підготовку терористичних атак, покарання за якими становить до 20 років позбавлення волі. Крім того, затриманих підозрюють у намірі організувати масові заворушення в республіці.

9 серпня у Білорусі мають відбутися президентські вибори. Проходять акції протесту проти Олександра Лукашенка, використовуючи всі механізми, щоб не допустити виборів альтернативних кандидатів.

реклама

Сам Лукашенко використав ситуацію із затриманням росіян на свою користь, звинувативши Москву у втручанні у вибори та нагадуючи про загрозу миру з боку російських найманців. Це ставить незамінного білоруського лідера, якого колись називали "останнім диктатором Європи", на тій самій дошці, що і лідери США та Європи, де звинувачення у втручанні Росії у вибори стали звичним явищем. Таким чином, схоже, Лукашенко, який керує своєю країною з 1994 року, розраховував на визнання результатів виборів західними країнами.

Для білоруського лідера є шанс отримати додаткову порцію підтримки із Заходу, насамперед від США, звинувачуючи Росію. Минулого року країну відвідали колишній радник з національної безпеки президента Трампа Джон Болтон та Майк Помпео. Білорусь домовилася з США про постачання нафти як альтернативу російським енергоресурсам.

Країна та її авторитарний лідер, який колись вважався головним союзником Росії, взяли відкритий курс на зближення з США. Тим самим Білорусь відмовляється виконувати роль буфера для забезпечення безпеки Росії в Європі в ситуації, коли США створюють постійну військову базу в сусідній Польщі та збільшують свою військову присутність у Східній Європі в цілому.

 

Загроза Лукашенка

Можливо, тому скандал із арештом росіян у Мінську не замовчувався, а навпаки, розкручувався якомога більше. 4 серпня Лукашенко звернувся до народу та парламенту, заявивши, що Росія знизила статус відносин з Білоруссю.

Президент пообіцяв, що країна будуватиме стратегічні партнерські стосунки із Заходом у цілому, а також із США та Китаєм.

Білоруські експертні кола обговорюють перспективи скорочення співпраці з Москвою - аж до скасування інтеграційного об'єднання, до складу якого входять як Білорусь, так і Росія - "Союзна держава".

Багато затриманих у Білорусі росіян брали участь у війні на сході України на боці проросійських повстанських республік. Зараз Україна домагається їх екстрадиції. Білорусь, здається, використовує цей фактор для шантажу Росії.

Український журналіст Дмитро Гордон, якого днями дав інтерв'ю Лукашенко, заявив, що білоруський лідер готовий видати затриманих росіян Україні. Якщо це станеться, це стане публічним приниженням Москви.

 

Мовчання Путіна

На цьому тлі нестримної поведінки білоруського лідера, який за рахунок затриманих росіян явно набирає очок на міжнародній арені, поведінка Росії видається дивним.

Москві поки що не вдалося піти на якісь поступки з цього питання. Затримані росіяни залишаються в Білорусі, а деякі можуть поїхати в Україну. Антиросійська пропаганда на білоруському телебаченні активно нагадує жителям країни про зраду Москви. Загалом ситуація завдає величезної репутаційної шкоди Росії. Це демонструє, що Москва не в змозі контролювати ситуацію поблизу своїх кордонів у державі, яка, здається, знаходиться близько до самої Росії. Таким чином, поведінка Лукашенко демонструє, що Білорусь - ахілесова п’ята Путіна.

Чому Путін? Тому що будь-який інший міжнародний лідер негайно підніме свій голос на підтримку заарештованих співгромадян, незалежно від того, що вони робили в країні ув'язнення. І це мало б сенс. Було б дивно уявити, що в подібній ситуації мовчав не тільки Дональд Трамп, але і його попередник Барак Обама.

Однак російський лідер, якого всі світові політики звикли вважати жорстким хлопцем, діє так, ніби нічого не сталося.

Усі заяви щодо цієї ситуації надходять або від Міністерства закордонних справ Росії, і від Посла в Білорусі, або від прес-секретаря Дмитра Пєскова.

Останній заявив, що Росія не має повної інформації про те, що сталося, але Володимир Путін сподівається на їх звільнення.

Слабкість цієї позиції очевидна. Однак російському президенту вже вдалося дезавуювати все, що може походити від Пєскова. В інтерв'ю NBC у 2018 році Путін сказав, що його прес-секретар іноді "говорить щось", що сам президент "поняття не має, що він сказав" (http://en.kremlin.ru/events/president/news/57027).

То як хтось може інтерпретувати висловлювання Пєскова в цьому випадку? Зрозуміло, що престиж мають лише слова самого Путіна.

Наразі мовчання російського президента грало проти нього як на зовнішньому, так і на внутрішньополітичному рівні.

 

Ознака слабкості

Це сигнал того, що російський президент втратив силу, постарів і більше не в змозі агресивно захищати свою країну? Росіяни обрали його саме за його сильні лідерські якості. Те саме говорять друзі та вороги Путіна за кордоном. Як би до нього не ставились, його вважають сильним лідером.

Ситуація з Білоруссю демонструє, що силач не такий сильний. Якщо згадати класика політичної теорії - «принца» Ніколо Макіавеллі, - саме брак сили та ефективності призводить до падіння правителя, а не мораль його вчинків. Здається, ми спостерігаємо саме цей процес.

Імідж Путіна як сильного лідера руйнується всередині Росії, тому що в розпал нових акцій протесту (на Далекому Сході - в Хабаровську) росіяни бачать, що їхній президент не є всемогутнім і не в змозі зняти зламаного союзника за кілочок.

На зовнішньополітичній арені ситуація з Білоруссю та дивне мовчання Путіна демонструють решті світу, що Росія слабка, оскільки вона дозволяє собі підштовхувати себе так, як це робить Олександр Лукашенко.

Якщо навіть росіян будуть звільнені, але в обмін Лукашенко отримає певні преференції від Росії, а Путін продовжить робити вигляд, що він не причетний, це буде сигналом про те, що Росію можна шантажувати. Тоді Москва повинна готуватися до подальших арештів своїх громадян в інших країнах.

Основний висновок, який слід зробити з цієї історії, полягає в тому, що потенціал Москви значно завищений. Той факт, що США, наприклад, використовує російську "агресивність" як привід змінити архітектуру свого панування в Європі (нав'язування американського СПГ, збільшення військової присутності у Східній Європі тощо) не означає, що Росія справді така ж сильна як здається.

Природно, це сумна новина для всіх тих, хто сподівався, що союз з Росією допоможе їм змінити свої позиції на міжнародній арені. Можливо, звичайно, що Путін зробить якийсь несподіваний жест, який дозволить йому відновити довіру на міжнародній арені та повернути своїх громадян без репутаційних втрат, але наразі його поведінка грає проти нього.

Поділіться цією статтею: