Імпульс для вирішення таких важливих питань, як реформа єврозони, сповільнюється. Результати виборів до Бундестагу в Німеччині не допомагають, як і події в Каталонії, Австрії та чотирьох країнах "Вишеградської".
Відсутність цих злетів і падінь була голосом самого ЄС. Так, президент Комісії Жан-Клод Юнкер намагався підняти тон у своєму щорічному виступі "Держава Союзу" у вересні, але його відлуння навряд чи було чути за межами Брюсселя. Щоб підкреслити успіхи ЄС, потрібна гучніша та впевненіша нота.
Підкреслення - не правильне слово; інформувати та виховувати було б доцільніше. Занадто мало європейців докладно знають, що ЄС сприяє їхньому життю. У Великобританії суєта переговорів про Brexit почала насторожувати громадську думку про цінність ЄС, але мало хто за межами Великобританії знає і не турбується.
Хоча велика частина невизначеності щодо майбутнього Європи лежить за межами повноважень та відповідальності Брюсселя, ЄС потрібно набагато більше докладати зусиль щодо PR-питань. Національна політика, яка створила цьогорічну турбулентність, відображає часто негативне сприйняття виборців ЄС.
Популярність ЄС була дещо нестабільною, але загальна картина викликає занепокоєння. Після референдуму про Brexit відбулася невелика підтримка, можливо, тому, що жителі інших країн континентальної Європи відступили від ідеї піти тим самим невизначеним шляхом. З тих пір соціологи виявили тривожні тенденції.
За результатами опитування дослідників Pew, частка людей, "несприятливих" до ЄС, досягла у Франції 44%, навіть вище, ніж у Великобританії - 40%. В Італії вона становила 39%, Іспанії - 35%, Німеччині - 30%. Це, без сумніву, євроскептичні виборці, які значною мірою відповідають за підйом популістських політиків. І коли Пью запитав людей про їхні погляди на 42 основні політичні партії по всій Європі, тривожна загалом лише п’ять партій отримали позитивний рейтинг - дві в Німеччині та Нідерландах і одна у Швеції.
Це звичне явище, коли ЄС звинувачують уряди країн-членів у політиці, яку вони самі ініціювали. І це правда, що образи через такі проблеми, як імміграція чи економія бюджету, несправедливо закладаються перед дверима ЄС. Тож тим більше підстав для того, щоб Єврокомісія голосно і часто здійснювала контратаки.
Коли у вересні Юнкер оголосив, що ЄС "тепер має вітер у вітрилах", він наполягав на ідеї єдиного Президента Європи, що поєднує керівництво Комісії та Ради. Він також висунув ідеї щодо звернення до школярів та журналістів. Але вони пішли не дуже добре, і зрозуміло, що він би зробив краще, щоб відіграти існуючі сили ЄС.
Брюссель повинен приділяти свої сили та ресурси для пояснення ідіоматичною мовою політики, яка сформувала ЄС, і викликала на неї заздрість урядам усього світу. Не можна очікувати, що люди оцінять цінність, скажімо, політики торгівлі чи конкуренції, якщо вони чітко не прописані. Погляд на непроникний веб-сайт Європи або будь-який з прес-релізів Комісії вказує на це.
Європейський Союз втрачає чудову можливість, коли відмовляється обговорювати суперечливі питання, як-от майбутнє Каталонії. Випуски новин пропонують можливість пояснити складність та цінності спільної роботи в Європі. Нездатність Брюсселя зайнятися гарячими темами є серйозною помилкою: не дивно, що так багато європейських громадян є або теплою, або відверто обережною щодо ЄС.