Нормалізація – це модернізація

З моменту вступу на посаду в 2014 році президент Індонезії Джоко Відодо змінив зовнішню політику Індонезії. Тільки цього літа президент, відомий як Джокові, був запрошений взяти участь у саміті G7 у Німеччині, відвідав Україну та Росію, щоб обговорити питання продовольчої безпеки з президентами Путіним і Зеленським, а також зустрівся з президентом Джо Байденом у Вашингтоні та президентом Сі. Цзіньпін у Пекіні, пише Томас Санделл.

Дійсно, човникова дипломатія Джокові зміцнила роль Індонезії як ключового гравця в глобальних справах і досягне кульмінації наступного тижня, коли найважливіші світові лідери приїдуть на Балі на саміт G20.

Джокові вміло керував геополітичною напругою, особливо між Сполученими Штатами та Китаєм. Його підхід ґрунтувався на одній головній передумові – ставленні національних інтересів Індонезії та її народу понад усе, і завдяки цьому вона здобула повагу лідерів у всьому світі. Президент Байден висловив рішучу підтримку ролі Індонезії як «третьої у світі демократії та сильного прихильника міжнародного порядку, заснованого на правилах», а президент Сі похвалив Індонезію як «зразкового стратегічного партнера».

Оскільки Індонезія продовжує свій шлях як нова дипломатична держава, її лідери повинні розглянути інші креативні дипломатичні можливості, які принесуть відчутну користь для країни-архіпелагу.

Однією з таких можливостей є початок процесу офіційної нормалізації відносин з Ізраїлем — однією з провідних економічних і високотехнологічних держав світу.

У 2020 році Об’єднані Арабські Емірати та Бахрейн підписали угоди про нормалізацію з Ізраїлем, які стали відомі як Угоди Авраама, встановивши дипломатичні відносини з єврейською державою.

За попередні два роки торгівля Ізраїлю та ОАЕ зросла більш ніж на 500 відсотків до приблизно 1.2 мільярда доларів у 2021 році зі 190 мільйонів доларів у 2020 році. Між країнами було підписано понад 120 меморандумів про взаєморозуміння, а також історичну торговий договір.

реклама

Помітні угоди між країнами за останні два роки включають, як повідомляється, інвестування 100 доларів суверенного фонду Абу-Дабі в ізраїльські венчурні фонди та в стартап Почувай. Mubadala Petroleum, що базується в ОАЕ придбаний 22% акцій ізраїльського газового родовища Тамар у 2021 році приблизно за 1 мільярд доларів. Ці зв’язки підкріплюються понад 72 щотижневими рейсами між Ізраїлем та ОАЕ, що призвело до збільшення кількості мільйонів ізраїльських туристів.

Економічні зв’язки з Ізраїлем, що розвиваються, були настільки успішними для ОАЕ та Бахрейну, що Марокко та Судан також пішли на нормалізацію відносин, і є розмови про інші країни, зокрема Саудівську Аравію. Ці країни також відчули зростання економіки в результаті угод.

Індонезія, як одна з 20 найбільших економік світу, може багато чого отримати від приєднання до угод Авраама та налагодження відносин з Ізраїлем. Багато країн-партнерів з єврейською державою вже давно отримують економічні вигоди від подібних економічних партнерств.

Щороку індійський експорт до Ізраїлю перевищує 4 мільярди доларів. Ближче до Індонезії експорт Таїланду до Ізраїлю становить майже 1 мільярд доларів, а двостороння торгівля Філіппін з Ізраїлем перевищує 400 мільйонів доларів. Індонезія з її багатими ресурсами та великими розмірами фактично залишає гроші на столі, не переслідуючи Ізраїль, його ринки, капітал і досвід.

Це ще більш актуально, коли ми розглядаємо виклики на горизонті для Індонезії та Південно-Східної Азії. Продовольча безпека, енергетичний перехід, зміна робочої сили та кібербезпека стають центральними для її економіки та 280 мільйонів людей, які там проживають.

Ізраїль давно вважався одним із провідних світових центрів технологічних інновацій. Не дивно, що провідні світові компанії — від Alibaba до Amazon, Google до General Motors і Microsoft до Mercedes Benz — мають центри досліджень і розробок в Ізраїлі.

Нормалізація відносин із Ізраїлем дасть змогу провідним підприємцям Індонезії розробляти доступні рішення у сферах сільського господарства, енергетики, медицини тощо.

Жодна розмова про нормалізацію не завершилася б згадуванням палестинського народу, важливого питання зовнішньої політики Індонезії. Приєднання до Угоди Авраама не суперечило б величезній підтримці Індонезією палестинської справи. Дійсно, кожна країна-учасниця Угоди Авраама продовжує однозначно підтримувати рішення ізраїльсько-палестинського конфлікту за принципом двох держав. Якщо такі країни, як Туреччина, Єгипет, Йорданія та ОАЕ, як і раніше непохитно підтримують палестинську державність, підтримуючи відносини з Ізраїлем, Індонезія теж може це зробити.

Більше того, країни, які приєдналися до Угоди Авраама, виявили, що тепер вони мають більший вплив на політику уряду Ізраїлю, ніж раніше. Так, наприклад, коли попередній ізраїльський уряд висунув ідею анексії частини Західного берега, саме рішучий спротив ОАЕ та Бахрейну, які заявили, що така політика поставить під сумнів їхні нововідкриті дипломатичні відносини, спричинив Ізраїль переосмислити свої плани. Неважко уявити, який пом’якшувальний вплив може мати четверта за величиною країна світу та найбільш густонаселена мусульманська країна на майбутню політику Ізраїлю.

Тому нормалізацію слід розглядати як безпрограшний результат. Індонезійський народ не тільки отримає вигоду від інвестицій і технологій, але його унікальний дух поміркованості та толерантності може зміцнити сили миру з усіх сторін.

Томас Санделл є генеральним директором Європейської коаліції за Ізраїль (ECI).

Поділіться цією статтею: