Україна - Законодавець повинен продовжувати позитивну тенденцію розвитку фінансового ринку країни

Європейський Союз та Україна підписали у 2018 році меморандум про взаєморозуміння, а також кредитну угоду про надання макрофінансової допомоги на 1 млрд євро. На думку європолітиків, Україна залишиться важливим стратегічним партнером, і країна продовжує отримувати фінансову підтримку, незважаючи на те, що ЄС переживає важкі часи.

Європарламент виділяє значні кошти на утримання олігархічного українського режиму, не особливо зацікавленого внутрішньою кухнею української політики та кроками щодо легалізації корупційних схем шляхом прийняття законів, які прямо суперечать законодавству ЄС.

Подивіться, наприклад, законопроект № 2413, який Верховна Рада України (головний законодавчий орган країни) планує ухвалити у четвер, 22 листопада.

Цей законопроект пропонує передати кермо ринку фінансових послуг у руки головного банку України. Таке рішення може призвести до монопольного рішення щодо фінансових структур і відкрити шлях до легалізації корупційних схем і тиску на бізнес. Як наслідок, це може призвести до перерозподілу основних гравців на ринку фінансових послуг України. Багато компаній через фінансові та репетиційні ризики після прийняття вищезгаданого закону покидають територію України.

Закон № 2413 суперечить Конституції України, де чітко встановлено, що закони України визначають межі повноважень, відповідно до яких можуть діяти державні органи. Законодавство Європейського Союзу передбачає ліквідацію будь-яких механізмів моніторингу дій Національних банків як регулятора.

ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях: «Національне законодавство має забезпечувати належний правовий захист від свавілля та з достатньою чіткістю вказувати межі повноважень, наданих компетентним органам, та спосіб їх реалізації».

реклама

За роки фінансово-економічної кризи в Україні курс національної валюти впав більш ніж у 3 рази, багато вкладників втратили свої вклади внаслідок розпаду банківської системи. Питання досі залишається. Чи варто передавати контроль над фінансовим ринком структурі з такими результатами?

Необхідно віддати належне Європі, яка швидко відреагувала на кризу 2014 року в Україні, виділивши щедрі кошти на макроекономічні стабілізаційні заходи. Відтоді ЄС виділив 3.4 мільярда євро (більше 4.2 мільярда доларів) у рамках трьох пакетів макрофінансової допомоги (IPF) для України, 600 мільйонів євро з яких все ще призупинено. Це найбільша сума ПНД, яку ЄС коли-небудь надав державі, яка не входить до ЄС. Під час саміту Східного партнерства в грудні 2 року IPP пообіцяв додаткові 2017 мільярди євро, що збільшить загальну суму допомоги до 15 мільярдів євро.

 

 

Але справді добрий самарянин у постаті європейських політиків зараз замислюється, чи варто далі підтримувати країну, яка сама послідовно руйнує спочатку банківську, а тепер і страхову. Адже вливання фінансів у країну, яка займає ганебне 130 місце в рейтингу корупції Transparency International, загрожує фінансовими та репутаційними втратами.

Про корупцію на фінансовому ринку в Україні

Зараз весь ринок фінансових послуг в Україні можна назвати банкоцентричним: понад 75% активів цього ринку знаходяться в руках державних і приватних банків.

Якщо взяти інформацію за 2017 рік, то обсяг коштів, залучених банками на рахунки резидентів, зріс на 8.6%, досягнувши 778.3 млрд гривень (близько 29 млрд доларів США). Більшість цього зростання було створено за рахунок збільшення рахунків у корпоративному секторі (+10.1%), що не дивно, враховуючи продовження інфляції в Україні, яка склала 13.67% у 2017 році. Ми бачимо, що зростання коштів корпоративних клієнтів на їх рахунках у банках не перевищує річний рівень інфляції. Нестабільний курс національної валюти, у свою чергу, призвів торік до зменшення депозитів бізнес-сектора в іноземній валюті на 2.8%, або на 147 млн ​​доларів США. Українські домогосподарства продовжують тенденцію, встановлену для бізнес-сектора: їх річне зростання становило 4.5%.

Також спостерігається зростання кредитної активності: обсяг кредитів, виданих у корпоративному секторі, склав 825.9 млрд грн (+2.3%). Водночас обсяг валютних кредитів зменшився на 12.8% у доларовому еквіваленті.

Продовжувалося зростання залучених коштів у страхові компанії. За договорами страхування життя страхові компанії накопичили майже 2 млрд. грн. страхових премій, що забезпечило їх зростання на 0.5 млрд. грн., а за договором універсального страхування активи зросли на 2.6 млрд. грн.

Майже без змін, у стані летаргічного сну, знаходиться український фондовий ринок. На ньому за останні кілька років не спостерігається серйозних трендових рухів. У 2016 році зареєстровано 107 випусків облігацій українських підприємств на суму 6.26 млрд грн (зменшення порівняно з 4.08 роком на 2015 млрд грн). При цьому протягом року здійснено 98 випусків акцій на суму 53.67 млрд грн, що склало приріст на 5.46 млрд грн.

Ще сумнішою є ситуація в інших секторах фінансового ринку, які не можуть «народитися» як самостійні сегменти ринку та знайти своїх потенційних та актуальних клієнтів. Причина – загальна недовіра українців до будь-яких інститутів фінансового ринку, уявлення про його інструменти як «приманку шахраїв і грабіжників».

Європейські амбіції українських фінансів

Говорячи про розвиток фінансового ринку в Україні, маємо чітко розуміти, що переважна більшість агентів, які працюють на цьому ринку, орієнтовані на участь у сьогоденні чи найближчому майбутньому, на єдиному європейському фінансовому ринку, на залучення, на з одного боку, великих європейських гравців на власному ринку, а з іншого, на залучення європейських корпоративних і приватних агентів як споживачів власних послуг.

Ринок, в основному під час 2000-2010 та 2014-2016, пішов від української влади у питаннях державного регулювання фінансового ринку, взаємодії державних та ринкових інститутів та підприємств. Як наслідок, в Україні створено досить сучасну диверсифіковану систему регулювання ринку фінансових послуг.

Нині державне регулювання ринку фінансових послуг здійснюється кількома установами. а саме:

на ринку банківських послуг, - Національний банк України;

про ринок цінних паперів та похідних цінних паперів - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

на інші види ринків фінансових послуг (перш за все, страховий ринок), - спеціально створені Указом Президента України від 297 квітня 2003 р. № 4/2003 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (фін. Комісія послуг).

Відповідно до чинного законодавства основними завданнями Держфінпослуг є: проведення єдиної ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг; розробка та реалізація стратегії розвитку ринку фінансових послуг; здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг та дотриманням законодавства у цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів щодо запобігання порушенням законодавства на ринку фінансових послуг та їх припинення, узагальнення практики застосування законодавства України щодо функціонування ринку фінансових послуг, розроблення та внесення пропозицій щодо його удосконалення впровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринку фінансових послуг; сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фінансових послуг.

При їх вирішенні Комісія з фінансових послуг України спирається як на національне законодавство з питань європейської інтеграції України та ЄС, так і на саме європейське законодавство. Говорячи про українське нормативне поле, йдеться про низку законодавчих та програмно-декларативних документів. До законодавчих актів належать Конституція України, Закон України «Про Національний банк України», Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також ряд інших законодавчих актів та актів Кабінет Міністрів. До другої групи належать: Угода про співробітництво між Україною та ЄС, Меморандум про економічну та фінансову політику, Комплексна програма фінансового сектору до 2020 року та Програма діяльності Кабінету Міністрів України на період до 2020 року.

Якщо говорити про європейське законодавство, то йдеться також про імплементацію положень Директиви ЄС 98/78 EC Європейського Парламенту та Ради Європи від 27 жовтня 1998 р., яка встановлює додаткові процедури нагляду та механізми регулювання діяльність страхових компаній та організацій небанківського сектору фінансового ринку. Проте імплементація європейського законодавства в Україні не враховує того, що в Європейському Союзі формування інтегрованого європейського фінансового ринку та єдиної правової системи, процеси фінансової лібералізації та дерегуляції, тиск директив Європейської комісії призвели до поєднання різних інституційних підходів до регулювання, незважаючи на існування іншої традиційної моделі. Це пов’язано з тим, що в Україні моделі фінансового ринку та загальновизнаних традицій діяльності на цьому ринку просто не існувало.

Формування законодавства України про фінансові ринки переслідувало дві, певною мірою, суперечливі цілі: розвиток інфраструктури фінансового ринку та зростання ресурсів, накопичених і перерозподілених його інституціями, та відродження довіри до фінансових установ з боку бізнес-середовища. та домогосподарства. Необхідно визнати, що певною мірою ці цілі були досягнуті на рівні нормотворчості, але залишилися нереалізованими в практичних діях.

Проте вже в 2015 почала з'являтися небезпечна тенденція уповільнення реформи фінансового сектору, збільшення статутної державної присутності на ньому. Зокрема, існує систематизована політика щодо посилення регуляторного впливу Національного банку України та фактичної монополізації положень основного регулятивного органу фінансового ринку.

Мегарегулятор або ринковий кліринг

5 хвилин від темника

На існування цієї тенденції та спроби її втілення в законодавство свідчить аналіз законопроекту № 2413а «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо закріплення функцій державного регулювання ринків фінансових послуг».

Ідею ухвалення цього закону у 2015 році висловив Президент України Петро Порошенко. Відповідно до законопроекту, він передбачає передачу функцій регулювання та нагляду за ринком небанківських фінансових послуг до Національного банку України та фактичне скасування Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг. Ринки (фінансові послуги). Прийняття законопроекту у тому вигляді, в якому він підійшов до другого читання у Верховній Раді, фактично запроваджує монопольне становище Нацбанку на ринку, відкриває широкі можливості для свавільних та авантюрних дій мегарегулятора та поширення різноманітних корупційні та шахрайські дії на ринку. Фактично ухвалення цього законопроекту зводить нанівець усе позитивне, що було зроблено раніше для цивілізованого регулювання фінансового ринку в Україні. Крім того, прийняття цього законопроекту, безсумнівно, негативно вплине на вихід європейських компаній на український ринок (особливо страховий, а також брокерський і депозитний).

Таке законодавче рішення має і певні позитивні моменти, на які орієнтуються його автори та лобісти.

Перший позитивний аспект полягає в тому, що НБУ має набагато більше можливостей впливати на фінансовий ринок, має у своєму розпорядженні інструменти, розроблені протягом багатьох років впливу на ринок, досвід здійснення контрольних функцій, представлення звітів, численні співробітники досить добре навчених та досвідчені співробітники.

Другий позитивний аспект полягає у більшій ступені розробки банківського законодавства, його відповідності ряду міжнародних угод, наявності достатньо великої кількості національної та міжнародної адміністративної та судової практики розгляду суперечливих питань її застосування.

Проте варто сказати про негативні моменти прийняття такого рішення. Більше того, на нашу думку, ці негативні моменти є більш суттєвими для прийняття остаточного рішення з цього питання.

Перша негативна обставина безпосередньо пов’язана з фактом прийняття такого рішення і полягає в тому, що його виконання займе досить тривалий час, протягом якого значно зростає ймовірність неконтрольованої поведінки учасників ринку, кількість випадків порушення прав суб’єктів ринку. збільшується кількість споживачів фінансових послуг.

Друга обставина полягає в тому, що Національний банк України, спираючись на його поточний правовий статус, не зможе адекватно реагувати на скарги споживачів фінансових послуг та вжити відповідних адміністративних заходів щодо них. Крім того, сам факт передачі великої кількості установ, що знаходяться під його регулюванням, буде мати вирішальне значення для НБУ. Ми говоримо про більш ніж 2000 суб'єктів господарювання з різними формами власності та організаційно-правових форм. В даний час НБУ не має належного досвіду, ані можливостей персоналу для виконання цього завдання.

Третім суттєвим негативним моментом є те, що запропоновані законодавчі інновації несуть ті інституції небанківського сектора фінансового ринку, які виходять з правової бази щодо ліцензування, регулювання, проведення перевірок та надання адміністративних послуг.

Четверта негативна обставина полягає в тому, що законопроект надає НБУ повноваження визначати свої регуляторні та наглядові питання своїми нормативно-правовими актами. Це положення суперечить принципам правового регулювання, проголошеним в Україні та загальноприйнятим у ЄС, а також зменшує прозорість механізму регулювання та діяльності НБУ. Ця обставина також пов'язана з ризиком серйозних політичних наслідків, оскільки НБУ стає органом, який регулює не лише власну діяльність, але й майже повністю контролює всю економіку країни у власних інтересах. Для прикладів такого негативного перетворення діяльності національних банків на пострадянському просторі немає необхідності йти далеко: Росія, Узбекистан, Таджикистан.

П’ята обставина, що спричиняє негативну оцінку запропонованого законопроекту, – це його корупційний характер. Фактично він узаконює здійснення ліцензування, перевірок, надання адміністративних послуг на розсуд НБУ, не встановлюючи жодних процедур чи обмежень. Водночас сьогодні ці відносини чітко врегульовані законами, певними прозорими процедурами, за якими має діяти регулятор. Рішення прийматимуться на розсуд чиновника, якого закон не обмежує. Текст нового закону передбачає замість вичерпного переліку підстав для позапланових перевірок встановити їх відкритий перелік, що суперечить загальноєвропейським тенденціям у законотворчості. У тексті закону виключено зазначення граничного строку проведення перевірок, скасовано встановлений законом порядок їх проведення. Про суттєво нижчий рівень юридичної технології свідчить норма нового закону, яка говорить про те, що результати аудиту оформлятимуться не як акт перевірки, а звіт аудитора, який лише відображатиме його позицію.

Сьома причина для внесення хоча б коригувань до тексту нового закону – порушення його нормами принципів банківської та комерційної таємниці. А саме, новий закон передбачає необмежені повноваження щодо доступу до інформації небанківських фінансових установ. Законопроект встановлює обов’язок для небанківських фінансових установ при проведенні перевірок надавати представникам НБУ «доступ у режимі перегляду до всіх інформаційних систем, вибірку та завантаження необхідної інформації для подальшого аналізу». Це створює умови для неконтрольованого використання отриманої інформації, що становить комерційну таємницю.

 

Восьмим пропуском, або навмисним рішенням уповільнити реформи європейської інтеграції українського фінансового законодавства, є значне зменшення можливості оскарження дій НБУ, притягнення його працівників до відповідальності за незаконні дії. Законопроект фактично передає функції державного регулювання та нагляду за небанківськими фінансовими установами від Національного комітету фінансових послуг (державного органу, діяльність якого чітко регулюється законом) одному з комітетів НБУ. Правління НБУ отримає право створити Комітет з нагляду та регулювання небанківських ринків фінансових послуг, нагляду (нагляду) за платіжними системами. Водночас закон не визначає процедуру формування Комітету та вимоги до осіб, які можуть входити до його складу, порядок його діяльності, прийняття рішень та їх апеляцію. Як результат, Комітет буде уповноважений застосовувати примусові заходи, включаючи рішення про анулювання ліцензії, та визнати небанківські фінансові установи неплатоспроможними. Тоді як для банків такі питання належать виключно до компетенції правління НБУ і не можуть бути делеговані комітетам. Закон також встановлює, що рішення Комітету НБУ буде остаточним. Учасники ринку можуть оскаржити його в суді, проте, згідно з ч. 2 ст. 74 Закону "Про НБУ", оскарження рішення, акту чи дії НБУ не зупиняє їх виконання. Крім того, законопроект передбачає рішення Комітету накласти штраф на статус виконавчого документа, набирає чинності через 30 календарних днів з дня його прийняття. Відсутність процедур оскарження у законопроекті робить учасників ринку незахищеними у разі свавільних дій Комітету.

Дев'ятий негативний аспект запропонованого законопроекту пов'язаний з тим, що він передбачає процедуру встановлення норм в Україні, встановлену Конституцією України, рішенням Конституційного Суду України та низкою законодавчих актів. На сьогоднішній день ні Міністерство юстиції, ні будь-який інший державний орган не аналізують НПП НБУ щодо дотримання Конституції, чинного законодавства, включаючи антикорупційне законодавство, яке суперечить вимогам ЄС та вже призвело до прийняття НБУ нормативних актів порушують Конституцію, чинне законодавство та права людини. Законопроект фактично виводить нормативні акти Національного банку з наслідків дії Закону України "Про основи державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Підсумовуючи запропонований нами законодавчий законопроект № 2413а, який ми здійснили, можна зробити висновок, що він суперечить Конституції України.

Законопроект дає можливість НБУ визначити власні повноваження на власний розсуд, приймати юридичні акти (обов'язкові для фізичних та юридичних осіб) та контролювати себе. Це суперечить Конституції України, де чітко встановлено, що закони України визначають межі влади та способи, якими можуть діяти органи влади (частина 2 статті 19 Конституції).

Прийняття цього закону також суперечить правовим положенням вищих судових органів Європейського Союзу. ЄКПЛ неодноразово заявляв у своїх рішеннях: "Національне законодавство має забезпечити належний правовий захист від свавілля та з достатньою чіткістю вказати межі повноважень, наданих компетентним органам, і спосіб їх здійснення".

Що потрібно зробити, щоб «судини» економіки були чистими?

На завершення нашого огляду хотілося б коротко виділити, що, на нашу думку, має зробити український законодавець, щоб продовжити позитивну тенденцію розвитку фінансового ринку країни.

По-перше, ні в якому разі не можна говорити про припинення і навіть зменшення діяльності Комісії з фінансових послуг України. Ефективність регуляторного впливу, як свідчить європейський досвід, значною мірою визначається ступенем участі в ньому громадянського суспільства, ступенем довіри, яку приймають рішення регулятора від суб'єктів ринку. В даний час Комісія з фінансових послуг є колегіальним органом, який досить ефективно та повно представляє інтереси різних суб'єктів ринку фінансових послуг. Якщо говорити про вдосконалення його діяльності, то слід говорити про поглиблення його відносин з громадянським суспільством та взаємодію з діловим середовищем, нормативне закріплення ефективних моделей такої взаємодії.

По-друге, однією з основних причин недовіри українців у фінансових установах є надзвичайно низька фінансова та економічна грамотність не лише більшості населення, а й підприємців. Необхідні регуляторні рішення, спрямовані на ліквідацію неграмотності, формування об'єктивних знань про можливості різних фінансових інструментів та пов'язані з ними ризики.

По-третє, фінансовий ринок, особливо його небанківський сектор, має бути знятий з впливу олігархічних груп України, зберігаючи при цьому інвестиційну привабливість для вітчизняних та іноземних інвесторів.

По-четверте, український законодавець має забезпечити стабільність і передбачуваність правового регулювання фінансової сфери. Саме стабільність і передбачуваність є основними критеріями вибору інвесторами позитивного рішення. Ніхто не буде вкладати гроші туди, де все може змінитися наступного дня.

 

Поділіться цією статтею: